Юрій Віталійович Луценко (14 грудня 1964, Рівне) — український політик і державний діяч.

Листопад 2004- січень 2005 – член Комітету національного порятунку.
4 лютого 2005 – 1 грудня 2006 — міністр внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.
Після призначення у лютому 2005 р. міністром внутрішніх справ України призупинив своє членство в СПУ. В липні 2006 р. остаточно порвав з СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в коаліцію з комуністами та Партією регіонів. Проте, за рекомендацією Президента Ющенка, залишився керівником МВС і в складі уряду Януковича, сформованого цією коаліцією.
Квітень 2006 – обраний депутатом Київської міської ради.
Вересень-жовтень 2006 – у газеті “2000″ з’явилася серія публікацій про корумпованість керівництва МВС України і зокрема Юрія Луценка. У Верховній Раді більше половини депутатів проголосували за створення спеціальної слідчої комісії, яку очолив Володимир Сівкович. 2 листопада Верховна Рада відсторонила, Луценка і позбавила його повноважень міністра внутрішніх справ. Але Луценко заявив, що продовжуватиме виконання своїх обов’язків, що «це звільнення політичне» і що «…немає правових підстав для мого звільнення».
1 грудня 2006 року парламент таки звільнив його з посади міністра. Луценко заявивши, що «не буде фактором розколу українських демократичних сил», ініціював створення громадського об’єднання Народна Самооборона
Грудень 2006 – березень 2007 – радник Президента України.
20 березня 2007 слідчі Генпрокуратури, не надавши ордеру на обшук, провели трус у квартирі Луценка. Того ж дня генпрокурор Олександр Медведько заявив журналістам, що санкцію на обшук квартири екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка видав Печерський районний суд.
15 квітня 2007 на міжпартійному з’їзді партій «Вперед, Україно!» та Християнсько-Демократичного Союзу було створено передвиборчий блок політичних партій «Народна самооборона Юрія Луценка» та затверджено передвиборчий список кандидатів, в якому за 1-м номером ішов Юрій Луценко.
Наприкінці серпня 2007 року у видавництві «Фоліо» (Харків) вийшла книжка Андрія Кокотюхи «Юрій Луценко. Польовий командир» — своєрідна політична і людська біографія фігуранта.
З листопада по грудень 2007 – народний депутат України 6-го скликання від блоку “Наша Україна – Народна самооборона”, №1 в списку. Член фракції Блоку “Наша Україна – Народна самооборона”. Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.
19 грудня 2007 — міністр внутрішніх справ України в уряді Юлії Тимошенко. Під час перебування на посаді був неодноразово критикований опозицією, питання про його відставку піднімали в парламенті. Через конфлікт Президента Віктора Ющенка з членами депутатської групи «Народна самооборона» Юрій Луценко взяв бік Юлії Тимошенко і чув жорстку критику з боку Президента.
28 січня 2010 року Верховна Рада України (з 3-ї спроби, в проміжку між двома турами президентських виборів) звільнила Ю.Луценка з посади міністра внутрішніх справ (“за” проголосував 231 нардеп з 226 необхідних). Того ж дня уряд призначив Луценка 1-м заступником міністра внутрішніх справ і виконувачем обов’язків міністра. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, дію розпорядження Кабінету Міністрів України було зупинено до завершення судового провадження.
26 грудня 2010 – співробітники спецпідрозділу Служби безпеки України «Альфа» затримали Ю.Луценка і доставили до слідчого ізолятора СБУ в Аскольдовому провулку в Києві.